268/ас-26

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,

за участі: кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Вадима ЛИСЕНКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Лисенка Вадима Олександровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

За змістом частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Лисенко Вадим Олександрович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Лисенка В.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Основні відомості про кандидата.

Лисенко Вадим Олександрович, дата народження – _____________ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2003 році кандидат закінчив Дніпропетровський національний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

У 2014 році в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України Лисенку В.О. присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

Указом Президента України від 10 листопада 2009 року № 918/2009 Лисенка В.О. призначено на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років.

Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 Лисенка В.О. призначено на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенка В.О.

Рішенням Комісії від 25 квітня 2019 року № 161/ко-19 визначено, що суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 795,375 бала; визнано суддю Лисенка В.О. таким, що відповідає займаній посаді.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 та від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів передбачено, що учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Лисенко В.О. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

професійна компетентність	когнітивні здібності	50,9	353,9
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та зі спеціалізації суду	135
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128

Отже, кількість балів, отриманих Лисенком В.О. за кваліфікаційний іспит, свідчить про його відповідність критерію професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Лисенка В.О.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Лисенка В.О. вимогам до кандидата на посаду судді.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Лисенка В.О.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Лисенка В.О. доповідачем визначено члена Комісії Богоноса М.Б.

Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, НАЗК, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно кандидата, яку долучено до матеріалів досьє.

Комісія 06 серпня 2025 року надіслала кандидату на посаду судді апеляційного загального суду листа № 21-6808/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення Лисенка В.О. (на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25). Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час підготовки до співбесіди доповідачем надіслано запит до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра щодо надання інформації про суддівську діяльність Лисенка В.О.

У відповідь на вказаний запит надано інформацію, яку долучено до матеріалів досьє.

До Комісії 02 червня 2026 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання інформації від 01 червня 2026 року.

Членом Комісії – доповідачем (лист від 02 червня 2026 року № 32дпс-589/24/5) зазначене рішення надіслано кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені в ньому.

До Комісії 03 червня 2026 року надійшли пояснення кандидата щодо обставин, викладених в інформації ГРД, та копії відповідних документів.

Лисенку В.О. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Лисенком В.О. проведено 04 червня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами, встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Рішучість та відповідальність.

2. Безперервний розвиток.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат спроможний до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25 вказано таке: «ВККС на виконання наданих їй частиною п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

Зміст означених вище показників вказує, що особиста компетентність судді (кандидата на посаду судді) проявляється у поєднанні умінь, зокрема, вчасно ухвалювати рішення [незважаючи на їх складність чи умови, в яких вони приймаються]; брати на себе відповідальність за ухвалені рішення та усвідомлювати їх наслідки; постійно розвиватися у професійній діяльності, при цьому адекватно сприймаючи критику на свою адресу.

Ці показники оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об’єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Слід зазначити, що ВККС вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб’єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов’язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача».

Надані Лисенком В.О. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
особиста компетентність	рішучість	21	22	22	21,67	44
	відповідальність
	безперервний розвиток	22	22	23	22,33

За результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 44 бали із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Ефективна комунікація.

2. Ефективна взаємодія.

3. Стійкість мотивації.

4. Емоційна стійкість.

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності, саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією з оцінюванням особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Лисенком В.О. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
соціальна компетентність	ефективна комунікація	10	11	11	10,67	43,01
	ефективна взаємодія	10	11	11	10,67
	стійкість мотивації	10	11	11	10,67
	емоційна стійкість	11	11	11	11

Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 43,01 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, що забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає  з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням ВРП від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності Єдиним показникам відбувається через призму істотності порушення правил та/або норм.

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Для оцінювання відповідності кандидата показникам критерію використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, що є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Відповідно до пункту 5.12 Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата.

Істотність порушень встановлюється Комісією в закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення).

Встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

До Комісії 02 червня 2026 року надійшло рішення ГРД про надання інформації від 01 червня 2026 року, у якому вказано таке.

1. Кандидат, не перебуваючи на робочому місці, ухвалював судові рішення.

23 листопада 2012 року кандидат перебував на навчанні в Національній школі суддів України в місті Дніпро (тривалістю 6 годин), проте в цей день ним було ухвалено 18 рішень у справах: № 401/11795/12, № 401/11856/12, № 401/11857/12,№ 401/11861/12, № 401/11862/12, № 401/11863/12, № 401/11866/12, № 401/11867/12,№ 401/11868/12, № 401/11869/12, № 401/11870/12, № 401/11872/12, № 401/11873/12, № 401/11874/12, № 401/11875/12, № 401/11877/12, № 401/11878/12, № 401/11879/12-с.

07 грудня 2012 року кандидат перебував на навчанні в Національній школі суддів України у місті Дніпро (тривалістю 6 годин), проте в цей день ним було ухвалено 3 рішення у справах: № 401/12609/12, № 401/12613/12, № 401/12870/12. Усі ухвали винесено у відкритому судовому засіданні.

28 березня 2013 року кандидат перебував на навчанні у Національній школі суддів України у місті Дніпро (тривалістю 6 годин), проте в цей день ним було ухвалено 5 рішень у справах: № 2-1141/11 (у відкритому судовому засіданні), № 199/3077/13, № 199/3071/13, № 199/3076/13, № 199/2308/13.

У період з 18 до 29 листопада 2013 року кандидат перебував на навчанні в Національній школі суддів України в місті Дніпро (тривалістю 80 годин, тобто 8 годин робочого дня), проте в цей день ним було ухвалено 2 рішення у справах: № 199/7176/13-к, № 199/12135/13-к. Обидва рішення винесені у відкритому судовому засіданні.

18 грудня 2013 року кандидат перебував на навчанні в Національній школі суддів України в місті Дніпро (тривалістю 6 годин), проте в цей же день ним було ухвалено 12 рішень у справах: № 199/12956/13, № 199/12970/13, № 199/12960/13, № 199/12966/13, № 199/12962/13, № 199/13029/13, № 199/13037/13, № 199/13320/13-к (у відкритому судовому засіданні), № 199/13385/13-к (у відкритому судовому засіданні), № 199/13321/13-к (у відкритому судовому засіданні), № 199/13322/13-к (у відкритому судовому засіданні), № 199/13417/13-к (у відкритому судовому засіданні).

ГРД зазначає, що подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки створює враження імітації здійснення правосуддя. Вона суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.

Кандидат надав письмові пояснення та усні під час співбесіди.

Лисенко В.О. зазначив, що не ухвалював судових рішень під час навчання та пояснив, що вказані в інформації ГРД судові рішення ухвалені ним поза межами часу навчання (до або після проведення навчань).

Кандидат повідомив, що судові рішення від 23 листопада та від 07 грудня 2012 року, від 28 березня 2013 року ухвалені ним до початку проведення семінару.

Під час співбесіди кандидат звернув увагу на неточності в інформації ГРД щодо дат ухвалення окремих судових рішень. Згідно з його поясненнями, частина рішень, на які посилається ГРД, була ухвалена ним до проходження відповідних навчань. Зокрема, рішення у справі № 2-1141/11 ухвалено 20 березня 2013 року (а не 28 березня 2013 року, як зазначено ГРД), рішення у справі № 199/7176/13-к – 18 липня 2013 року, а рішення у справі № 199/12135/13-к – 15 листопада 2013 року (а не в період з 18 до 29 листопада 2013 року, як вказано в інформації ГРД).

Крім того, кандидат звернув увагу, що 18 грудня 2013 року ним ухвалено лише 2 рішення, тоді як в інформації ГРД вказано про ухвалення ним 12 рішень у зазначену дату.

Пунктом 8 розділу ІІ Єдиних показників передбачено, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Інформація, джерела походження якої установити неможливо, не має доказової сили під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам. Таку інформацію може перевірити суб’єкт оцінювання. Анонімні повідомлення не розглядаються.

Комісією встановлено, що згідно з відомостями ЄДРСР окремі рішення, на які посилається ГРД, були ухвалені кандидатом до проходження відповідних навчань: рішення у справі № 2-1141/11 ухвалено 20 березня 2013 року (а не 28 березня 2013 року, як зазначено ГРД), рішення у справі № 199/7176/13-к – 18 липня 2013 року, рішення у справі № 199/12135/13-к – 15 листопада 2013 року (а не в період з 18 до 29 листопада 2013 року, як вказано в інформації ГРД).

Також Комісією встановлено, що 18 грудня 2013 року кандидатом ухвалено лише 2 рішення у справах про адміністративні правопорушення (справи № 199/13029/13-п; № 199/13037/13-п); інші 10 рішень ухвалені 11 грудня 2013 року (справи № 199/13320/13-к; № 199/13385/13-к; № 199/13321/13-к; № 199/13322/13-к; № 199/13417/13-к) та 16 грудня 2013 року (справи № 199/12956/13; № 199/12970/13; № 199/12960/13; № 199/12966/13; № 199/12962/13).

Тому наведені ГРД відомості щодо певних рішень не відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі аналізу відомостей ЄДРСР, та не можуть бути використані як достовірне джерело інформації про порушення суддею правил проходження навчання чи недотримання процесуальної форми здійснення правосуддя.

Комісія критично оцінює практику ухвалення судових рішень у період проходження суддями навчання в Національній школі суддів України. Однак з урахуванням отриманих від кандидата пояснень щодо графіку навчань, у яких він брав участь, а також встановлених фактичних обставин Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення Лисенком В.О. встановлених правил та норм, тому не можуть бути підставою для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

2. У 2014 році кандидат захистив дисертацію на тему: «Запобігання злочинам корупційної спрямованості у державній кримінально-виконавчій службі України». Відповідно до даних звіту про плагіат кандидат, за словами ГРД, здійснив запозичення із дисертації Йосифовича Д. І. 2009 року «Адміністративна відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування за корупційні діяння», зокрема:

Дисертація кандидата	Дисертація Йосифовича Д. І.
Стор.40 Високий рівень суспільної небезпеки від вчинення корупційних діянь засвідчує те, що більшість нормативно-правових актів (у т. ч. міжнародних) визначають боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, як загальне завдання. Стосовно питання співвідношення корупції та організованої злочинності серед науковців не існує єдиної позиції. Частина вчених дотримується думки про те, що корупція і організована злочинність або є одним цілим, або є структурним елементом одне одного. Розглядаючи вказане питання, Л. В. Багрій-Шахматов визначає корупцію, як неодмінний елемент і одну з основних ознак організованої злочинності [12, с. 4]. Думку про те, що корупція є однією з обов’язкових ознак організованої злочинності, підтримують зокрема О.І. Гуров та О.В. Філімонов, зазначаючи при цьому, що корупція в даному випадку не зводиться лише до простого давання чи одержання хабара за надання будь-якої послуги, а полягає в «постійному зв’язку посадових осіб з організованими злочинцями» [40, с. 205]. Аналізуючи корупційні процеси у взаємозв’язку з діяльністю організованих злочинних угрупувань, А.І. Долгова зазначає, що «корупція для організованих злочинців - засіб забезпечення не лише їх корисливого, а й політичного інтересу. У них відзначається подвійна мотивація: забезпечити надприбутки і владу заради їх збереження і примноження. У випадку корумпованості державних службовців, а тим більше масштабної, громадяни держави втрачають свій державний апарат, він служить у цьому випадку не платникам податків, а інтересам тих, хто його у них «перекупив». І часто це бувають прямо протилежні інтереси, які завдають величезної шкоди платникам податків, громадянам держави, пов’язані навіть з втратою державного суверенітету» [44, с. 7].	Стор. 90-91 Більшість нормативно-правових актів визначають боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, як загальне завдання. Стосовно питання співвідношення корупції та організованої злочинності серед науковців не існує єдиної позиції. Частина вчених притримуються думки про те, що корупція і організована злочинність або являється одним цілим, або є структурним елементом одне одного. Розглядаючи вказане питання Л.В. Багрій-Шахматов визначає корупцію, як неодмінний елемент і одну з основних ознак організованої злочинності [110, с. 4]. Думку про те, що корупція являється однією з обов’язкових ознак організованої злочинності, підтримують зокрема О.І. Гуров та О.В. Філімонов, зазначаючи при цьому, що корупція в даному випадку не зводиться лише до простого давання чи одержання хабара за надання будь-якої послуги, а полягає в «постійному зв’язку посадових осіб з організованими злочинцями» [111, с. 205]. Аналізуючи корупційні процеси у взаємозв’язку з діяльністю організованих злочинних угрупувань, А.І. Долгова зазначає, що «корупція для організованих злочинців - засіб забезпечення не лише їх корисливого, а й політичного інтересу. У них відзначається подвійна мотивація: забезпечити надприбутки і владу заради їх збереження і примноження. У випадку корумпованості державних службовців, а тим більше масштабної, громадяни держави втрачають свій державний апарат, він служить у цьому випадку не платникам податків, а інтересам тих, хто його у них «перекупив». І часто це бувають прямо протилежні інтереси, які завдають величезної шкоди платникам податків, громадянам держави, пов’язані навіть з втратою державного суверенітету» [112, с.7].
Ст. 41 Від вищенаведених поглядів відрізняється позиція М.І. Мельника, який, визнаючи тісний зв’язок корупції та організованої злочинності, все ж говорить про певну самостійність цих двох соціальних явищ, вважаючи, що корупція є лише одним із засобів, які налічуються в арсеналі організованої злочинності. Відстоюючи свою позицію, М.І. Мельник зазначає, що організоване злочинне угруповання цілком може існувати і без корумпованих зв’язків, а факти отримання посадовою особою навіть численних хабарів, самі по собі не дають підстав розглядати їх в якості проявів організованої злочинної діяльності [134, с. 49].	Ст. 92 Від вищенаведених поглядів відрізняється позиція М.І. Мельника, який визнаючи тісний зв’язок корупції та організованої злочинності, все ж говорить про певну самостійність цих двох соціальних явищ, вважаючи, що корупція являється лише одним із засобів, які налічуються в арсеналі організованої злочинності. Відстоюючи свою позицію М.І. Мельник зазначає, що організоване злочинне угрупування цілком може існувати і без корумпованих зв’язків, а факти отримання посадовою особою навіть численних хабарів, самі по собі не дають підстав розглядати їх в якості проявів організованої злочинної діяльності [46, с. 49].
Ст. 42 Найпоширенішою формою взаємодії корупції серед посадових осіб ДКВС України та організованої злочинності є встановлення між ними корупційних зв’язків.	Ст. 92 Найпоширенішою формою взаємодії корупції серед посадових осіб органів місцевого самоврядування та організованої злочинності є встановлення між ними корумпованих зв’язків.
Ст. 43 Важливо також зазначити, що ініціатором встановлення корупційних зв’язків не завжди є організоване злочинне угруповання. Дедалі частіше трапляються випадки, коли самі посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування вдаються до пошуку шляхів для налагодження таких зв’язків з метою отримання якомога більшої вигоди. У двох аспектах розглядає корупцію О.В. Терещук, а саме, як: 1) протизаконні діяння осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, спрямовані на особисте збагачення; 2) стійкий зв’язок представників владно-управлінських структур зі злочинним середовищем і сприяння йому у проведенні протиправної діяльності за рахунок використання наданих державою повноважень [196, с. 9].	Ст. 93 Важливо також зазначити, що ініціатором встановлення корумпованих зв’язків не завжди являється організоване злочинне угрупування. Дедалі частіше трапляються випадки, коли самі посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування вдаються до пошуку шляхів для налагодження таких зв’язків з метою отримання якомога більшої вигоди. У двох аспектах розглядає корупцію О.В. Терещук, а саме, як: 1) протизаконні діяння осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, спрямовані на особисте збагачення; 2) стійкий зв’язок представників владно-управлінських структур зі злочинним середовищем і сприяння йому у проведенні протиправної діяльності за рахунок використання наданих державою повноважень [56, с. 9].
Ст. 45 Оскільки корупція є негативним соціальним явищем, то юридична відповідальність за її вчинення повинна бути чітко визначена за конкретні акти протиправної поведінки, в яких вона проявляється.	Ст. 93 Оскільки корупція є негативним соціальним явищем, то юридична відповідальність за її вчинення повинна бути чітко визначена за конкретні акти протиправної поведінки, в яких вона проявляється.

ГРД зауважує, що у вищенаведених уривках відсутнє пряме посилання на дисертацію Д.І. Йосифовича від 2009 року «Адміністративна відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування за корупційні діяння». В інших випадках кандидат напряму посилався на дисертацію Д.І. Йосифовича, наприклад:

Ст.159 Одне з важливих місць у запобіганні і протидії корупції займає сфера правозастосовної діяльності, як напрям роботи уповноважених органів, скерований на виявлення та припинення корупційних правопорушень і притягнення винних у їх вчиненні до передбаченої законом відповідальності. Саме в даній сфері надзвичайно важливим є дотримання принципу невідворотності покарання за вчинений злочин чи правопорушення. Однією з умов, які перешкоджають неухильному виконанню вказаного принципу та здійсненню правосуддя загалом є існування колізій та прогалин в законодавстві, які успішно використовуються корупціонерами для уникнення покарання. Виявлення і приведення у відповідність таких норм слугуватиме не тільки зменшенню кількості різного роду зловживань, а й утвердженню принципу верховенства права в цілому. Говорячи про удосконалення законодавства варто поряд із загальними нормами відповідальності за посадові злочини запровадити спеціальні норми, які б передбачали відповідальність за протекціонізм, незаконне одержання переваг немайнового характеру. На даному етапі доцільним також було б створення інституту правового компромісу щодо суб’єктів корупційних правопорушень, які добровільно сприяли виявленню, розслідуванню та припиненню корупційних правопорушень, вчинених ними особисто або іншими особами, що давало б можливість посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування вийти зі складу організованих злочинних угрупувань [61, с. 93-94].

Ст. 93-94 Одне з важливих місць у боротьбі з корупцією займає сфера правозастосовчої діяльності, як напрямок роботи уповноважених органів, скерований на виявлення та припинення корупційних діянь і притягнення винних у їх скоєнні до передбаченої законом відповідальності. Саме в даній сфері надзвичайно важливим є дотримання принципу невідворотності покарання за вчинений злочин чи правопорушення. Однією з умов, які перешкоджають неухильному виконанню вказаного принципу та здійсненню правосуддя загалом є існування колізій та прогалин в законодавстві, які успішно використовуються корупціонерами для уникнення покарання. Виявлення і приведення у відповідність таких норм слугуватиме не тільки зменшенню кількості різного роду зловживань, але й утвердженню принципу верховенства права в цілому. Говорячи про удосконалення законодавства варто поряд із загальними нормами відповідальності за посадові злочини запровадити спеціальні норми, які б передбачали відповідальність за протекціонізм, незаконне одержання переваг немайнового характеру. На даному етапі доцільним також було б створення інституту правового компромісу щодо суб’єктів корупційних діянь, які добровільно сприяли виявленню, розслідуванню та припиненню корупційних діянь, вчинених ними особисто або іншими особами, що давало б можливість посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування вийти зі складу організованих злочинних угрупувань.

На переконання ГРД вказані обставини потребують додаткових пояснень кандидата.

Лисенко В.О. надав письмові пояснення та усні під час співбесіди, у яких не погодився з твердженнями ГРД. Звернув увагу, що наведені ГРД фрагменти не стосуються висновків його дисертації та наукової новизни. Дослідження є самостійно виконаною науковою працею та не містить привласнення чужих наукових результатів. Усі висновки та новизна роботи мають майже 100 % унікальність тексту.

Кандидат зазначив, що окремі положення його дисертації містять загальний опис небезпеки корупційних діянь. Для науки кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права – це загальноприйняті висловлювання. Метою їх використання було коректне відображення стану наукової розробки проблеми, а не привласнення авторства інших дослідників.

Лисенко В.О. вказав, що у списку використаних джерел дисертації (№ 61) та у тексті дисертації є посилання на дисертацію Д.І. Йосифовича від 2009 року. Зокрема, на сторінці 18 – дисертацію Йосифовича Д.І. процитовано 3 рази, на сторінці 48 – 1 раз, на сторінці 49 – 2 рази, на сторінці 160 – 1 раз. Виділені ГРД фрагменти співпадінь без посилань містяться на сторінках 40, 41, 42, 43 та 45. Проте на сторінці 48 таке посилання є, як і на 49, і 160.

Кандидат акцентував, що виконану ним дисертацію було обговорено на кафедрі кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, де він був здобувачем. У 2014 році прилюдно захищено в Харківському національному університеті внутрішніх справ, після чого він відповідав на запитання членів експертної ради МОН України після захисту дисертації – на жодній з інстанцій порушень академічної доброчесності не виявлено.

Комісія виходить із того, що процес виявлення запозичень чужого тексту, який використовується для оцінки наукової роботи на предмет наявності ознак плагіату, як правило, за своєю суттю є складним та потребує застосування спеціальних засобів, знань та умінь.

При дослідженні інформації ГРД у цій частині Комісія враховує постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24, в якій зазначено, що ключову роль у забезпеченні академічної доброчесності у вищій освіті відіграє Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАЗЯВО, Національне агентство). Комітет з питань етики НАЗЯВО уповноважений розглядати випадки порушення академічної доброчесності та подавати відповідні висновки до Національного агентства, яке має повноваження встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та ініціювати звернення до Міністерства освіти і науки України щодо скасування рішень про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук, якщо такі порушення були виявлені.

Суд виснував, що НАЗЯВО відповідно до статті 17 Закону України «Про вищу освіту» є постійно діючим колегіальним органом; юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Комітет з питань етики, який утворюється у складі НАЗЯВО, розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (частина дев’ята статті 19 Закону України «Про вищу освіту»).

Згідно з пунктом 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71), Національне агентство встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до Міністерства освіти і науки України про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24 наголошено на тому, що будь-які звинувачення, зокрема в порушенні академічної доброчесності, мають бути підкріплені конкретними доказами та належно перевіреними фактами, а висновки НАЗЯВО як контролюючого органу в цій сфері – бути обґрунтованими.

Із урахуванням встановлених обставин (за відсутності достатніх фактичних даних, які можуть свідчити про академічну недоброчесність), підходів суду касаційної інстанції щодо стандартів встановлення та доведення фактів академічної недоброчесності, Комісія вважає пояснення кандидата достатніми для спростування сумнівів, які виникли в цій ситуації.

3. У провадженні кандидата перебувало на розгляді 1 413 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). У 8 справах ним закрито провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, що становить 0,55 % від розглянутих справ.

У провадженні кандидата перебувало на розгляді 848 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП. У 17 справах кандидатом закрито провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення особи до відповідальності, що становить 2% від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії.

ГРД зазначає, що вказані обставини потребують пояснення кандидата.

Кандидат надав детальні пояснення щодо вказаних обставин.

Лисенко В.О. зазначив, що підставою для закриття проваджень у переважній більшості випадків (близько 90 %) було надходження справ на розгляд після закінчення встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.

Кандидат надав детальні письмові пояснення щодо динаміки розгляду ним 8 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130  КУпАП (№ 199/8959/17; № 199/85/18; № 175/201/18; № 199/2846/18; № 199/4797/19; № 201/12885/19; № 199/8192/20; № 199/164/25) та 17 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП (№ 199/8298/17; № 199/9028/17; № 199/880/18; № 199/6065/18; № 199/6062/18; № 199/5426/18; № 199/7038/18; № 199/7647/18; № 199/9099/18; № 199/8622/18; № 199/8615/18; № 199/405/19; № 199/7660/19; № 199/10474/19; № 199/8330/22; № 199/864/24; № 199/986/24).

З наданих кандидатом пояснень встановлено, що рішення не ухвалено у встановлений для притягнення до адміністративної відповідальності строк з причин, не пов’язаних із зволіканнями судді. Підставами спливу строку та, як наслідок,  закриття проваджень у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності були: неявка на неодноразові виклики в судові засідання осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, свідків; на момент надходження справи про адміністративне правопорушення до суду або на момент розгляду справи по суті закінчився строк накладення адміністративного стягнення; справа поверталася іншими суддями до ГУНП в Дніпропетровській області для належного оформлення, однак після належного оформлення матеріалів надходила в провадження судді вже після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Не вдаючись до оцінки судових рішень та мотивів їх ухвалення, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та вдосконалення практичних навичок.

Комісія враховує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, у якому вказано: «довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду».

Водночас Комісія звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть дотримуватися вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на участь у процесі, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти на свій захист.

Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у становище, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурзького суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість реалізації прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав) та забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак такі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з урахуванням системності таких дій, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальної поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Комісія звертає увагу на те, що в ситуації Лисенка В.О. відсоток справ, у яких ним ухвалено судові рішення про закриття провадження у зв’язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, становить 0,55 % від розглянутих справ (8 із 1413 справ). Щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, такий показник становить 2 % (закрито провадження у 17 із 848 справ). Указані статистичні відомості не викликають сумніву в сумлінності судді при організації судового процесу для ефективного розгляду справ окреслених категорій.

До того ж аналіз детальних пояснень кандидата щодо хронології розгляду кожної із справ, про які йдеться у рішенні ГРД, дозволяє дійти висновку, що причини закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності не пов’язані із несумлінною поведінкою судді при їх розгляді.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що пояснення Лисенка В.О. є достатніми, а надана ГРД інформація щодо цих проваджень не свідчить про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

4. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2025 рік Лисенко В.О. задекларував право власності на земельну ділянку площею 382 кв.м у місті Дніпро, яку він набув у спадщину 26 грудня 2025 року, вартістю 3 915 грн.

У Деклараціях за 2020–2024 роки кандидат вказував земельну ділянку такої ж площі, але вартістю 46 641 грн. Датою набуття права власності на вказану земельну ділянку кандидат зазначав 01 січня 2012 року. У Деклараціях за 2017–2019 роки кандидат вказував земельну ділянку такої ж площі, однак датою набуття права власності зазначав іншу дату – 01 січня 2016 року.

Також ГРД зазначає, що в Декларації за 2025 рік Лисенко В.О. задекларував право власності на домоволодіння площею 57,7 кв.м вартістю 690 044 грн.

Між тим у Деклараціях за 2021–2024 роки кандидат вказував домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків, загальною площею 36,8 кв.м, 20,9 кв.м з господарськими будівлями та спорудами вартістю 509 869 грн. Датою набуття права власності кандидат вказував 01 січня 2012 року.

У 2020 році Лисенко В.О. задекларував право власності на домоволодіння іншої площі. Відповідно до інформації з Декларації кандидата, домоволодіння складалося з житлового будинку, загальною площею 36,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами. Датою набуття права кандидат вказував так само 01 січня 2012 року, ідентичною була і вартість – 509 869 грн.

У Деклараціях за 2017–2019 роки кандидат вказував домоволодіння, яке складається з житлового будинку, загальною площею 36,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами. Однак датою набуття права власності кандидат вказував уже 12 вересня 2017 року.

ГРД зазначає, що вказані розбіжності в Деклараціях потребують пояснень кандидата.

Лисенко В.О. надав письмові та усні пояснення під час співбесіди.

Стосовно відображення в Деклараціях різної вартості земельної ділянки кандидат пояснив, що у Декларації за 2025 рік вартість земельної ділянки зазначена станом на день набуття права власності, а в Деклараціях за 2020–2024 роки – за останньою грошовою оцінкою.

Стосовно дати виникнення права користування земельною ділянкою кандидат повідомив, що почав користувався земельною ділянкою 01 січня 2012 року, проте у зв’язку з тим, що у 2016 році збільшилась площа користування земельною ділянкою (за рахунок сусідньої), у Деклараціях за 2017–2019 роки зазначено іншу дату права користування – 01 січня 2016 року.

Кандидат пояснив, що в Деклараціях за 2020–2024 роки він знову відображав первинну дату користування земельною ділянкою – 01 січня 2012 року, оскільки такі роз’яснення отримав від НАЗК.

Стосовно домоволодіння кандидат зазначив, що в Декларації за 2025 рік задекларовано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в місті Дніпрі, загальною площею 57,7 кв.м згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2025 року. Площу домоволодіння зазначено з урахуванням площі двох жилих будинків, що розташовані на його території: житлового будинку літ. ___ загальною площею 36,8 кв.м і житлового будинку літ. ___ загальною площею 20,9 кв.м, що в сукупності становить 57,7 кв.м, що відображено у звіті про оцінку майна № 28ВК-251205-015 від 05 грудня 2025 року.

Також Лисенко В.О. пояснив, що в Деклараціях зазначав опис домоволодіння, яким він фактично користувався. Так, у Декларації за 2020 рік вказано опис домоволодіння, що складався з житлового будинку загальною площею 36,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами; у Деклараціях за 2021–2024 роки – опис домоволодіння, що складався з житлового будинку літ. ___ загальною площею 36,8 кв.м і житлового будинку літ. __ загальною площею 20,9 кв.м (сукупно 57,7 кв.м).

Стосовно вартості домоволодіння кандидат зазначив, що в Декларації за 2025 рік зазначена вартість домоволодіння станом на день набуття права власності, а в Деклараціях за 2020–2024 роки – за останньою грошовою оцінкою.

Стосовно відображення в Деклараціях різних дат виникнення права користування домоволодінням кандидат пояснив, що така розбіжність зумовлена збільшенням площі користування земельною ділянкою та обсягом споруд, які входили до складу домоволодіння. Після отримання роз’яснення НАЗК у Деклараціях за 2020–2024 роки він знову відображав первинну дату початку користування домоволодінням – 01 січня 2012 року.

На підтвердження пояснень кандидат надав копії: звіту № УДЦЗХБ713279 про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 12 вересня 2019 року; звіту № БЖАЛЗК804811 про проведення оцінки вартості майна – 40/100 частки жилого будинку (домоволодіння) від 12 вересня 2019 року; звіт про оцінку майна № 28ВК-251205-015 від 05 грудня 2025 року; звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 28ВК-251205-016 від 05 грудня 2025 року.

Комісією встановлено, що в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій за 2020–2024 роки Лисенко В.О. відобразив відомості про користування земельною ділянкою загальною площею 382 кв.м, дата набуття права 01 січня 2012 року вартістю 46 641 грн (за останньою грошовою оцінкою).

Указана вартість підтверджується наданим кандидатом звітом № УДЦЗХБ713279 про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 12 вересня 2019 року, яка становила 46 641 гривень.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларації за 2025 рік Лисенко В.О. відобразив відомості про перебування у власності вказаної земельної ділянки, датою набуття права зазначив 26 грудня 2025 року, вартість 3 915 грн (на дату набуття права).

У матеріалах досьє кандидата міститься свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 2025 року, відповідно до якого Лисенко В.О. отримав у спадщину земельну ділянку (382 кв.м), вартість спадкового майна, на яке видане свідоцтво, становить 3 915 гривень.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій за 2020–2024 роки Лисенко В.О. відобразив відомості про перебування в користуванні домоволодіння, дата набуття права 01 січня 2012 рік, вартість 509 869 грн (за останньою грошовою оцінкою).

Зазначена кандидатом вартість домоволодіння підтверджується наданим ним звітом № БЖАЛЗК804811 про проведення оцінки вартості майна – 40/100 частин жилого будинку (домоволодіння) від 12 вересня 2019 року.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларації за 2025 рік Лисенко В.О. відобразив відомості про перебування у власності домоволодіння загальною площею 57,7 кв.м, дата набуття права 26 грудня 2025 року, вартість 690 044 грн (на дату набуття права).

Відображена в Декларації за 2025 рік вартість домоволодіння підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 грудня 2025 року та наданим кандидатом звітом про оцінку майна № 28ВК-251205-015 від 05 грудня 2025 року.

Ураховуючи викладене, Комісія вважає пояснення кандидата стосовно вказаних вище фактів обґрунтованими та достатніми, а обставини, викладені в цьому пункті рішення ГРД, такими, що не свідчать про невідповідність кандидата критерію доброчесності. 

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Аналізуючи суддівське досьє Лисенка В.О., Комісія додатково встановила випадки недотримання ним строків розгляду окремих справ та надсилання до  ЄДРСР електронних копій судових рішень.

Так, Лисенком В.О. з порушенням встановлених законодавством строків розглянуто 32 справи та матеріали (29 справ, 3 матеріали).

За інформацією, наданою Державним підприємством «Інформаційні судові системи», про випадки перевищення строків надсилання (оприлюднення) до ЄДРСР електронних копій судових рішень, у період з 2017 року до 2025 року Лисенком В.О. з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків внесено до ЄДРСР 951 судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників визначено, що  сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Ураховуючи викладене, Комісія вважає зазначені факти підставою для зниження кількості балів кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 285 балів, тому Комісія виснує, що Лисенко В.О. відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
професійна компетентність	когнітивні здібності	50,9	353,9
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та спеціалізації суду	135
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	128
особиста компетентність	рішучість та відповідальність	21,67	44
	безперервний розвиток	22,33
соціальна компетентність	ефективна комунікація	10,67	43,01
	ефективна взаємодія	10,67
	стійкість мотивації	11
	емоційна стійкість	11
доброчесність та професійна етика	незалежність		285
	чесність
	неупередженість
	сумлінність
	непідкупність
	дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	725,91

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Лисенко Вадим Олександрович набрав 725,91 бала.

2. Визнати Лисенка Вадима Олександровича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                        Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                     Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                               Галина ШЕВЧУК